ПОМЕТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. і неперех., розм. Метикувати якийсь час. — Се таке, що треба про нього добре пометикувати… (Мирний, IV, 1955,
359); По закінченні роботи підійду до .. Михайлюка, нашого ж робітника, і по дорозі додому ми разом пометикуємо над однією заковикою (Рад. Укр., 30.III 1971, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 117.