ПОМИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. і без додатка. Очистити від бруду водою або іншою рідиною. Посадивши коровай та шишки в піч, молодиці помили руки, заслали столи скатертями (Н.-Лев., III, 1956, 73); — Візьми, дитино, відерце та принеси мені води з Ташані, бо треба картоплю помити (Тют., Вир, 1964, 232); Корабельний кок.. тільки що нагодував команду, помив та сховав посуд і порається на камбузі (Ткач, Жди.., 1959, 39); // розм. Попрати (білизну, одяг і т. ін.). [Xимка:] Переказував [панич], щоб прийшла узять сорочки помити (Мирний, V, 1955, 245).
Поми́ти ха́ту (каза́рму і т. ін.) — очистити від бруду водою підлогу в хаті, казармі і т. ін. У свят-вечір зранку не вивели солдатів на муштру, а наказали чисто прибрати й помити казарму (Тулуб, В степу.., 1964,198).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 122.