ПОМИШЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док.
1. без додатка. Розмірковувати над чим-небудь. Не візьму Марти я й сам, — помишляю, та й роздумався, як би її взяти… (Вовчок, VI, 1956, 240); Та так собі подумав, так помислив: «А чи не краще б було, Коли б ти, братику мій, Ясне сонечко, та по-зимньому ісходило?» (Тич., І, 1957, 49); Тільки він отак помислив, справи всі свої обчислив, як побачив тую ж мить — Біля нього цар стоїть (Перв., Райдуга.., 1960, 154).
2. про що, за що, об чім, о чім, також з інфін. Мріяти про щось, думкою пориватися, прагнути до здійснення чого-небудь. Як тілько що восток [схід] зардівся, Світилка Фебова взійшла, То Турн тогді [тоді] уже наївся, Оп’ять о битві помишляв (Котл., І, 1952, 230); Вона помишляла покинути нудну амбулаторію (Гжицький, Вел. надії, 1963, 251); Ні про який розбій не помишляю. Живу — двері навстіж для всіх добрих людей (Жур., Вечір.., 1958, 358); // У думках зосереджуватися на чому-небудь. На що не гляну, про що не помислю — усе зведу на одно… (Коцюб., І, 1955, 110); А Варка у дворі щовечора — ..чи добре, чи недобре се було — вона того не питалася, вона й разу об тім не подумала, не помислила (Вовчок, І, 1955, 171).
3. із спол. щ о. Мати певну думку, вважати. Не помисли, моя ти порадо, Що до тебе я став не таким (Стар., Поет. тв., 1958, 52); Коли тебе нараз вагання тінь огорне, Коли помислиш ти, що в безвихідь зайшов, — Над книгами його [М. Горького] ти нахилися знов, Життя його згадай, як юність, неповторне (Рильський, II, 1960, 301).
4. тільки док., розм. Глибоко подумати над чим-небудь. — Помисли лишень, Галю, коли ми усі підемо у наймити, так усі чоботи собі покупимо, а тобі вже найкращі (Вовчок, І, 1955, 293); Краще помислити, як скласти йому звіт про розгром банди, скільки.. відвести місця Нечуйвітрові, а скільки й собі… (Стельмах, II, 1962, 248).
5. тільки док., за кого — що, про кого — що, розм. Потурбуватися про кого-, що-небудь. Наймит усім вслугує,.. купцям годить, чужим людям прислугує, то й ті не приймають за добре, і разу не подякують, може, ніколи за душу живу його не помислять (Вовчок, І, 1955, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 122.