ПОМНО́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. помно́жити. Щастя здобудь через себе і в собі помноженням скарбу душі (У. Кравч., Вибр., 1958, 274); Ми.. відповідаємо перед нашими нащадками за збереження і помноження природних багатств (Рад. Укр., 22.I 1959, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 131.