ПОМОЛО́ДШАТИ, аю, аєш, док. Стати моложавим. Сьогодні бомбою влітає в редакцію Лубенець, обличчя сяє, в руках еластичність, помолодшав навіть (Коцюб., III, 1956, 165); Мати стара, ні трішки не помолодшала, ще, навпаки, не одну срібну нитку вплело в її волосся (Головко, І, 1957, 68); Вона відпочила після подорожі, засмагле обличчя посвітлішало, помолодшало (Тулуб, Людолови, І, 1957, 265); * Образно. Сама грузинська столиця помолодшала за роки радянських перетворень (Мас., Життя.., 1960, 24); // Відчути себе молодшим. І в раю не побачиш ти яблук таких. Ось попробуй — і враз помолодшаєш вдвічі (Лев., Драми.., 1967, 55); — Я продав свій трамбак і зараз помолодшав на десять років (Ю. Янов., II, 1958, 142); // Стати молодшим віком. — Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна (Гончар, Тронка, 1963, 208).
◊ Помоло́дшати се́рцем (душе́ю) — відчути себе молодшим. Серцем, душею вони [батьки] помолодшали, побачивши новий світ без пана і ката (Цюпа, Україна.., 1960, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 132.