ПОМОРДУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док. Мордуватися якийсь час. Мене один чоловік найняв за няньку.. Господи! як я помордувалась з його малими дітьми (Н.-Лев., II, 1956, 175); — Справді, хазяйствечко свекор мав нічогеньке, і було коло чого помордуватись (Добр., Тече річка.., 1961, 25); — Помордувався, помарудився дідусь біля машини, і вона ожила: запчихала, загула, затремтіла й поїхала (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 133.