ПОМОРО́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Морочитися якийсь час. Петро Михайлович щось трохи поморочився коло моделі, мовчки підняв, кинув (Вас., II, 1959, 240); Потім гупнув величезними юхтовими шкарбанами якийсь гайдамака.., — тут Сашкові довелося-таки поморочитися: гайдамацькі чоботи були до половини вимащені глиною (Смолич, V, 1959, 32).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 134.