ПОМО́РХЛИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. акт. мин. ч. до помо́рхнути.
2. у знач. прикм. Який утратив пружність, свіжість; зів’ялий, поморщений. Гніздо своє мощу на старих поморхлих дубах (Сл. Гр.); Ісен-Джан, уже звівши свої поморхлі руки до неба.., озирнувся різкіше, ніж дозволяв йому прожитий вік (Ле, Міжгір’я, 1953, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 134.