ПОМІРКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Який керується в своїх діях, поглядах, думках вимогами здорового глузду; розважливий. Розсудливий, поміркований та обережний зроду, він все думав, коли б часом з цього вигідного діла не вийшов якийсь невигідний для його кінець (Н.-Лев., IV, 1956, 194); Обачний, розсудливий, поміркований, він у найкритичніші хвилини не втрачав розважливого спокою та самовладання (Гончар, III, 1959, 374); // Без претензій; скромний. Був він господар дбайливий, а вдачі тихої та поміркованої (Смолич, Мир.., 1958, 18).
2. Який дотримується не крайніх позицій у політиці, схильний до компромісу, угодовства. Будучи за політичними поглядами людиною поміркованою, [І. І.] Срез-невський не міг, однак, без співчуття дивитися на злиденне життя простого люду (Нар. тв. та етн.,4, 1962, 68); // У якому виявляються не крайні позиції у політиці, схильність до компромісу, угодовства. Це були дуже помірковані, ліберальні, давно вже скомпрометовані на Заході гасла облудних буржуазних «свобод» (Кол., Терен., 1959, 160).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 124.