ПО́МІСНИ́Й, по́місна́, по́місне́. Прикм. до по́місь 1. З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука.., 8, 1956,32); Помісні курчата краще виживають (Птахівн., 1955, 9).
ПОМІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до помі́стя. Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (Іст. СРСР, І, 1957, 96).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 126.