Слово "поміч" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПО́МІЧ, мочі, ж.

1. Фізична участь кого-небудь у здійснюваній кимсь дії. Воно-то й треба було його помочі, щоб на зиму бджоли установити (П. Куліш, Вибр., 1969, 269); Кілька днів плювався [Дмитро] кров’ю і без помочі матері не міг повернутися (Стельмах, II, 1962, 386); // Підтримка у війні чи якійсь іншій боротьбі. Послухав Гривко розумної ради, запросив Качура і Гусака, а ті обіцяли йому свою поміч у війні (Фр., IV, 1950, 89); Через Дунай, через Карпати Лягли мости від наших нив, По них на Захід йшли солдати, Ішли на поміч до братів (Нагн., Слово.., 1954, 162); // Сприяння у здійсненні якогось заходу. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого «Кобзаря» (Мирний, V, 1955, 312); Може б, Ви були ласкаві і при нагоді перебалакали з редакторами та вияснили їм мету.. такого обміну часописами. Буду дуже вдячний за поміч (Коцюб., III, 1956, 258); // Матеріальна підтримка. Вона рощитувала [розраховувала], що щоденний пайок на неї — буде поміччю і для болящої Мотрі (Мирний, IV, 1955, 209); — Що мені буде треба, я матиму й без грошей. А їй [матері] пошлю, все-таки поміч (Гончар, III, 1959, 126); // Захист, порятунок у біді, від нападу когось і т. ін. Здаля, з-поза річки, долинав часом п’яний фашистський рев та одинока жіноча душа розпачливо кликала на поміч: — Рятуйте-е-е!.. (Довж., І, 1958, 307); Вікторія тікала.. і опинялася в лісі, гукала, щоб бігли на поміч Іра, Люся, Женя (Хижняк, Тамара, 1959, 217); // Сприяння в лікуванні, полегшенні страждань. Бачить Наум, що зовсім біда,.. побіг до сусіди, розбудив, попрохав її, щоб йшла швидше на поміч до Насті (Кв.-Осн., II, 1956, 82).

◊ Бог на по́міч див. бог; У помі́ч (у по́мочі, до по́мочі) става́ти (ста́ти і т. ін.) кому — допомагати комусь. Прикро дукачам дивитися, як мені хату гуртом будують.. А наші люди зраділи, що хоч одному у поміч стати можуть (Мур., Бук. повість, 1959, 38); — Я вже бачу, що ти мені не щира подружниця, ти мені не хочеш у помочі стати (Вовчок, І, 1955, 198); Карбованець — не великі гроші, а нам вони стануть до помочі (Н.-Лев., III, 1956, 173).

2. розм. Ті, хто допомагають кому-небудь. — Я оце думав: хто мені поможе підняти на дерево борть! Аж тут і поміч прийшла (Стельмах, І, 1962, 219); Десь уже скакала на ошалілих конях поміч для прикордонника (Загреб., Шепіт, 1966, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 127.