ПОМІЧА́ТИСЯ, а́ється, недок.
1. Бути помітним; відчуватися. Скрізь помічалося роздратування, чути було лайку, прокльони (Коцюб., І, 1955, 201); Ця сила, міць, що появляється при небезпеці, не помічається в будній день, бо прокидається вона лише перед лицем смертельної небезпеки (Гончар, III, 1959, 151).
2. Пас. до поміча́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 128.