ПОМІ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до помі́тити. Зв’язковий.. розповів, що наші вибили німецький заслін, помічений вночі Красовим (Багмут, Записки.., 1961, 34); Не помічений ним Сергій спинився за три кроки, не спускаючи на землю чемодана (Коз., Нові потоки, 1948, 4); Женьшень відомий людству вже близько 3 тисяч років тому, коли були помічені його цілющі властивості (Наука.., 3, 1956, 28); В одних [курей] крильця помічені чимось червоним, а в других шийки обведені школярським фіолетовим чорнилом… (Гончар, Тронка, 1963, 89); // у знач. прикм. Помічена падуча зірка зараховувалася тій з дівчаток, яка перша помітить, «зловить» її (Коз., Листи.., 1967, 27); — Мітку шукай. Знайшли помічені дерева і до самого обіду працювали справно, без жодного перекуру (Тют., Вир, 1964, 243); // помі́чено, безос. присудк. сл. — В народі давно вже помічено… Доки пташка сидить на гнізді, ніколи її не зачепить [шуліка]… (Гончар, Тронка, 1963, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 128.