ПОМІ́ШУВАТИ1, ую, уєш, недок., перех. і без додатка. Мішати (див. міша́ти1 1, 2) злегка або час від часу. — Ага, ухопила шилом патоки? — сміється він, помішуючи ложечкою чай (Мирний, III, 1954, 278); Перший [козак] звільна помішував у казані (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137); Стояла вона тоненька, струнка.. і помішувала галушки в відрі, які варила для взводу (Шер., В партиз. загонах, 1947, 63); Жінка топила в печі, помішуючи на сковороді пшеничні висівки (Кучер, Трудна любов, 1960, 438).
ПОМІ́ШУВАТИ2, ую, уєш, недок., перех. Місити (у 1 знач.) злегка або час від часу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 129.