ПОНАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док. Покластися на кого-, що-небудь. [Виборний:] Терпило, понадіявшись на своє багатство, зачав знакомитись не з рівнею: зачав, бач, заводити бенкети з повітчиками (Котл., II, 1953, 13); Коли іншим приходили спадки, коли інші добували хитрі гроші, продавали чортові душу, він понадіявся на своє здоров’я, на свої руки і горду вдачу (Стельмах, II, 1962, 110).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 144.