ПОНАЗ’ЇЖДЖА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся і ПОНАЗ’ЇЗДИ́ТИСЯ, имо́ся, ите́ся, док. З’їхатися куди-небудь (про багатьох). Ото як з сватом підкріплялись, То сват мені і розказав, Чого пани поназ’їжджались (Мирний, V, 1955, 285); Багато гостей поназ’їздилось на сватання, аж у клуні їх приймали (Свидн., Люборацькі, 1955, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 146.