ПОНАЗБІГА́ТИСЯ, а́ємося, а́єтеся, док. Збігтися в одне місце (про багатьох). — Голуб жінку б’є! — дзвоне чутка від хати до хати, і люди біжать немов на пожежу. Повен двір поназбігалося жінок, чоловіків (Мирний, І, 1954, 157); Петрусь узяв гуркати палицею по барканах. Поназбігалась незчисленна сила собак (Крим., Вибр., 1965, 351).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 146.