ПОНАМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Намалювати багато чого-небудь. От, якби ви вилізли на церкву, та придивились близько, як він понамальовував пророків. Дивно, дивно! (Н.-Лев., III, 1956, 32); Понамальовувала [Орися] на грубці півників, з яких Тимко підсміювався, говорячи, що ті півні схожі на ворон (Тют., Вир, 1960, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 149.