ПОНАМУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. Намуляти в багатьох місцях (ноги, пальці, боки і т. ін.). Стрибав, стрибав, та вже аж боки понамулював канатом (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 150.