ПОНАПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Напнути що-небудь (про багатьох); напнути багато чогось. Понапинали [діти] сорочки на коліна, продихають на шибках ясні кружечки (Вас., II, 1959, 144); // Натягнувши, закріпити багато чого-небудь. Понапинати дроти; // Поставити, влаштувати багато чого-небудь (палаток, тентів і т. ін.).
2. розм. Надягти що-небудь (про багатьох); надягти багато чогось. Увечері дівчата й молодиці зарані збирались біля паркана. Повмиваються ото після сапання, хусточки біленькі курениками понапинають (Мик., II, 1957, 36); Монтери понапинали плащі-дощовики і лазили по стовпах (Чорн., Пісні.., 1958, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 150.