ПОНАПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Наплести багато чого-небудь. Плетених з ниток завіс коло вікон, плетених скатертів на столах, — було так багато, що, здається, самі павуки не спромоглись би понаплітати їх стільки (Н.-Лев., І, 1956, 200); Рукавиць з вовни понаплітаємо і валянків наб’ємо (Гончар, Тронка, 1963, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 151.