ПОНАСА́ДЖУВАНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понаса́джувати 1. У їх хаті інша сім’я домувала, господарювала, у садочку позрубувані були старі дерева, деякі понасаджувані молоденькі (Вовчок, І, 1955, 366); Сади такі понасаджувані, що в наших горах мало таких і є; дерево ще молоде, але видко, що не просте (Хотк., II, 1966, 250); // понаса́джувано, безос. присудк. сл. В городі постинано старі фруктові дерева, понасаджувано акації, берези та сосни (Кобр., Вибр., 1954, 120).
ПОНАСА́ДЖУВАНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понаса́джувати2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 152.