ПОНАСИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Прислати куди-небудь багатьох, багато чого-небудь не за один раз. Усякому звісно, що оці молоді паничики, которих земська управа нам понасилала, нічого не знають (Гр., Без хліба, 1958, 20); Генеральша, перш ніж сама приїхала, заздалегідь понасилала з батьківщини прикажчиків (Мирний, II, 1954, 95); Теперечки, спасибі їм, понасилали тих томів: що треба, хоч не скоро, а налапаєш. (Стор., І, 1957, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 152.