ПОНАСИПА́ТИСЯ, а́ється, док. Насипатися поступово (про багато чого-небудь, у багатьох місцях). Він розгорнув рукою шар вибіленої сонцем торішньої глиці, якої понасипалося попід молоденькими соснами стільки, що ноги грузли у ній по кісточки (Коз., Сальвія, 1959, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 153.