ПОНАСТА́ВЛЕНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що понаста́влюваний. А там серед двору столи понаставлені, понакривані (Ів., Укр.. казки, 1950, 182); // понаста́влено, безос. присудк. сл. На ослонах, на столі та припічку скрізь понаставлено немитого начиння — горщиків, мисок, ложок (Коцюб., І, 1955, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 153.