ПОНАСТА́ВЛЮВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понаста́влювати. Ті батюшки, що вчились в академії й були понаставлювані на парафії митрополитом, встоювали [стояли] за накидку плати на треби (Н.-Лев., III, 1956, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 153.