ПОНАТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понатика́ти 1. Посеред зали стоїть ялинка.. Замість електричних лампочок, рядочками понатикані зворушливі, затишні свічечки (Ів., Таємниця, 1959, 161); Тут [на подвір’ї] його вражає новина: навкруг під частоколом густо-густо сплелися понатикані деревця глоду (Стельмах, II, 1962, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 154.