ПОНАХО́ДИТИ 1, имо, ите, док. Прийти куди-небудь (про багатьох). — Що це за люди і чого вони понаходили сюди? — спиталася Христя. — Це з слободи по ділу (Мирний, III, 1954, 308); До нас понаходили шофери, поприбивалося кілька місцевих мисливців (Вишня, II, 1956, 407).
ПОНАХО́ДИТИ2, джу, диш, док., перех. Те саме, що познахо́дити.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 155.