ПОНАШИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до понашива́ти. Гвардійці, обмацуючи понашивані дошки, ніжно погладжували їх долонями, немов зарубцьовані рани (Гончар, III, 1959, 341); // понаши́вано, безос. присудк. сл. Вибійчані штани у всіх були в латках, а на тих латках нові латки понашивано (Барв., Опов.., 1902, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 156.