Слово "поневолювати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОНЕВО́ЛЮВАТИ, юю,юєш, недок., ПОНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Позбавляти волі, незалежності, підкоряти своїй владі. Англія століттями поневолювала Ірландію.. (Ленін, 24, 1972, 348); Не вперше бачило [місто] під своїми стінами ворожі навали, що йшли грабувати, поневолювати і спустошувати російську землю (Кочура, Зол. грамота, 1960, 134); Вона [боротьба] не припинялась і тоді, коли польська шляхта на чолі з Пілсудським поневолила всі землі Західної України (Цюпа, Назустріч.., 1958, 32); // Ставити кого-небудь у залежність, створювати необхідність діяти певним чином (про що-небудь). Мануфактурний поділ праці приводить до того, що духовні потенції матеріального процесу виробництва протистоять робітникам як чужа власність і сила, що поневолює їх (Маркс, Капітал, т. І, кн.І,1952, 363).

2. тільки док., заст. Змусити кого-небудь чинити щось проти своєї волі. Поневолила дочку заміж (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 157.