ПОНЕДІ́ЛКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., заст.
1. Дотримуватися звичаю не працювати по понеділках. Захотіла баба, понеділкувавши, трудодень мати (Укр.. присл.., 1955, 392); [Степанида:] Люде богобоязливі проти неділі або проти свята цілісінький день і голки в руки не візьмуть, а проти п’ятінки то й сирівцю не запарюють… А є такі, що й понеділкують (Кроп., І, 1958, 124).
2. Дотримуватися звичаю поститися по понеділках. Він понеділкував і постив дванадцять п’ятниць на рік (Н.-Лев., II, 1956, 265); [Кукса:] І живемо по-божому, і в церкву вчащаємо, і постів додержуємо… Чи ви понеділкуєте? [Дранко:] Аякже, вже третій рік (Кроп., І, 1958, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 157.