ПОНИ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пони́зити. Писар війська Запорозького уже був понижений до чигиринського сотника (Панч, Гомон. Україна, 1954, 12).
2. у знач. прикм. Нижчий від звичайного. Поблизу морів вони [солонці] розташовуються на приморських понижених рівнинах (Наука.., 11, 1956, 24); // Нижчий від нормального. Це була сукня з прямим просторим ліфом, похилими плечами, пониженою талією та укороченою до колін спідницею (Нариси з іст. укр.. мист., 1969, 162); Овочі і фрукти значно краще себе почувають в атмосфері не із звичайним, а з пониженим вмістом кисню (Веч. Київ, 8.Х 1968, 4); Гречку треба сіяти у ранні строки, а в роки з пониженою температурою повітря доцільно сіяти її на 8-10 днів пізніше, коли потеплішає (Хлібороб Укр., 3, 1969, 13).
3. у знач. прикм., розм. Те саме, що прини́жений 3. Та й ще скажіть, за що хотять [пролетарі] Перетворити лад цілий? .. За те, що чесна праця в нім Придавлена, понижена (Фр., X, 1954, 35); Нехай хтось не катує себе і не вважає пониженим (Л. Укр., V, 1956, 366).
◊ Пони́жені на́строї — невеселі, пригнічені настрої. Сумне було життя Кости Хетагурова.. Іноді навіть прохоплювались у нього вірші з надто пониженими настроями (Тич., III, 1957, 412).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 160.