ПОНО́ВЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до понови́ти. Будинок великий, поновлений, світлий та опоряджений наново, все новісіньке (Вовчок, Вибр., 1937 119); Бригада.. поновлена в її попередньому складі і тепер знову виходить у передові (Рад. Укр., 1.ХІ 1960, 1); Іван писав Рошкевичеві аж двічі, .. переконував його, що арешт — дурниця, що в університеті він знову поновлений і зможе стати на ноги (Кол., Терен.., 1959, 294); // поно́влено, безос. присудк. сл. Зараз готується 10-томне видання творів письменника [І. Нечуя-Левицького], в яке введено нові матеріали. Тексти творів перевірено, поновлено місця, вилучені свого часу цензурою (Рад. літ-во, 8, 1968, 94).
2. у знач. прикм. Який став кращим, новішим, який відродився. Ось робітничі колони Знищать знущання і гніт. Прапор засяє червоний, Вкриє поновлений світ (Пісні та романси.., II, 1956, 278).
3. у знач. прикм. Який з’явився або відбувається знову. Дальші слова [мужика] заглушив поновлений лускіт батогів (Фр., II, 1950, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 163.