Слово "поночі" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПО́НОЧІ, присл.

1. Темно. Увійшла я в ту гущавину, а там поночі, як уночі (Н.-Лев., III, 1956, 266); На селі де-не-де світиться по хатах, де поночі, собачня гвалтує (Головко, II, 1957, 326); * Образно. А в голові — як зав’язано, поночі; нічого мужик не знає, не відає, що діється на світі, як запобігти лихові, як заслужити кращу долю… (Коцюб., І, 1955, 22).

2. В темноті. Налапала [Оксана] поночі засув (Кв.-Осн., II, 1956, 453); — Що ніч — дарма: дорога проста, не зіб’юся й поночі (Головко, II, 1957, 425).

До по́ночі — до темноти. Христина скинула оком покоси, побачила, що їй до поночі вистачить роботи, й завзято почала горнути висохле, аж крихке сіно (Стельмах, І, 1962, 554).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 165.