ПОНТОНЕ́Р, а, ч. Військовослужбовець інженерних частин військ, що обслуговує понтонні парки, лаштує понтони. Він мовчки робив своє діло і слухав, як поруч з ним гнівався, кричав на понтонерів майор, що керував переправою (Коп., Навколо полум’я, 1961, 198); Танкісти, не чекаючи понтонерів, швидко відшукали броди з кам’янистим грунтом і перебрались на протилежний берег (Рад. Укр., 9.V 1967, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 166.