ПООБВА́ЛЮВАТИСЯ, юється, док.
1. Обвалитися, відпасти (про багато чого-небудь). Каміння [на могилі] трохи пообвалювалось: тудою, видно, лазять на верх могили до хреста (Н.-Лев., II, 1956, 383).
2. Зруйнуватися внаслідок обвалювання (про багато чого-небудь; про щось у багатьох місцях). Вони зайшли на галявину, пориту лисячими норами, які вже подекуди пообвалювалися (Тют., Вир, 1960, 229).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 169.