ПООБГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Обгризти багато чого-небудь у багатьох місцях. Потім і кисле спротивилось, — крейди хочеться. Усі стіни пообдирала та пообгризала, і така вона мені добра, як медяник (Мирний, І, 1954, 85); — За вісім місяців, — кажу, — вони [таргани] й вуха нам пообгризають (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 155); — Шкоду мені роблять [зайці]. Найкращі кавуни пообгризали (Шиян, Гроза.., 1956, 585).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 170.