ПООБСИПА́ТИСЯ, а́ється, док.
1. Поколовшись, відпасти дрібними частками (про багато чого-небудь, у багатьох місцях). Дощ пооббивав стіни і жовта глина всюди покололась та пообсипалась (Коцюб., І, 1955, 43); // Зруйнуватися, опавши дрібними частками (про багато чого-небудь). І тут видко ще окопи і розкати; декотрі прибережні, підмитії Чортомликом, пообсипались (Стор., І, 1957, 253); Мармурові скрині над значними покійниками, з пишними арабськими надписами.., пообсипались та завалились від часу (Коцюб., II, 1955, 121).
2. Те саме, що поопада́ти. Цвіт з дерев уже пообсипався де-не-де.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 174.