ПОПАДЯ́, і́, ж. Дружина попа. Сікалися і міщани, і купці; залицялися і поповичі, так і попадею не хотіла [Галочка] бути (Кв.-Осн., II, 1956, 314); [Шметелюк:] Це як кому подобається. Хто любить попа, а хто — попадю чи попову дочку (Мик., І, 1957, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 181.