ПОПАРУВА́ТИ 1, у́є, док. Виділяти пару якийсь час.
ПОПАРУВА́ТИ2, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Розділити на пари багатьох, багато чого-небудь. В некрути забрали Ще й попарували, На руки й на ноги Кайдани наклали! (Нар. лірика, 1956, 121).
2. Одружити багатьох. — Дай боже, вам на світі пожити, діток наплодити, а там і попарувати, як самі паруєтесь зараз. Був ти, Даньку, наречений, а став суджений (Смолич, Мир хатам.., 1958, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 183.