ПОПЕРЕБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм.
1. Перебрехати багато чого-небудь. Вона зроду не скаже так, як чула од людей, а все поперебріхує (Сл. Гр.).
2. Перевершити в брехні багатьох.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 186.