ПОПЕРЕЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Перейняти, багатьох (неодночасно); // Перейняти, захопити багато чого-небудь (про те, що рухається, пересилається і т. ін.).
2. Запозичити що-небудь (про багатьох); запозичити багато чогось. Скажу тільки, що лаялись [у в’язниці] страшенно: опріч українських, руснаки попереймали молдуванські лайки (Коцюб., І, 1955, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 191.