ПОПЕРЕТИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Тручи, розірвати багато чого-небудь.
2. Розтерти багато чого-небудь.
3. Витерти багато чого-небудь. Я помию, поперетираю миски, горшки (Мирний, І, 1954, 75); Довго мати репетує, аж поки сіно під квочкою перемінить, яйця поперетирає (Вишня, II, 1956, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 195.