ПОПЕРЕЇЖДЖА́ТИ, а́ємо, а́єте і ПОПЕРЕЇЗДИ́ТИ, имо́, ите́, док.
1. перех. Переїхати що-небудь (про багатьох); переїхати багато чогось. Покликали [комісар з козаком] усіх хурщиків, повідкидали вози та й попереїжджали [місток], а хури й покинули (Кв.-Осн., II, 1956, 146); — Фірмани позлазили, позатулювали коням очі і так ведуть їх через міст!.. Ну, попереїздили (Фр., II, 1950, 363).
2. неперех. Переїхати на інше місце проживання (про багатьох).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 191.