ПОПИ́САНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до пописа́ти. Деякі поправочки зробив карандашем [олівцем], — не знаю, чи Ви розберете — неясно вони пописані (Мирний, V, 1955, 381); // попи́сано, безос. присудк. сл. Дивним візерунком багато слів пописано край нього[напису] про славу безіменного владаря (Л. Укр., І, 1951, 252).
2. у знач. прикм. Те саме, що спи́саний. — Ану покажи, який ти папір знайшов? — спитав у нього червоноармієць. — Він пописаний, — відказав Василько (Панч, II, 1956, 147).
3. у знач. прикм., розм. Те саме, що розмальо́ваний. Йде проти нас здорова, огрядна купчиха.. Пописана й помальована, неначе індійський ідол (Н.-Лев., V, 1966, 135).
4. у знач. прикм., перен., розм. Покритий смугами, порізами, борознами і т. ін. (про поверхню чого-небудь). Жінка скинула з себе рядно і показала на світ своє сухе, жовте, пописане зморшками лице (Мирний, І, 1954, 356); А вже під садом починалися численні стежки, якими були пописані всі гори понад Дніпром (Сміл., Сашко, 1957, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 197.