ПОПИ́ХКАТИ, аю, аєш, док. Пихкати якийсь час; пихнути кілька разів. Попихкав [Гречун] люлькою, знову почав: — Думка була, забули. Так ні ж! Через два тижні кличуть знову (Кучер, Дорога.., 1958, 150); // Рушити, пихкаючи. Проти хати Устини Гординської зупинився «Мармурин поїзд» . З нього вийшли пасажири, і поїзд попихкав, посвистів на Бориню (Чорн., Визвол. земля, 1950, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 199.