ПОПИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. Пишатися якийсь час. Керівник колгоспу.. захотів любою ціною вийти в число передових і попишатися на районній виставці (Вітч., 6, 1962, 162): Недовго ж вона попишалася! так, годочок або зо два (Барв., Опов.., 1902, 106).
2. Похвалитися чим-небудь. Ба навіть казано, хоч, може, то вже й гріх, Що характерництвом він попишатись міг (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 208); Дівчата — хоч з лиця воду пий! — Дозвольте попишатися, ей-ей, такі красуні, що хоч кого зачарують (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 200.