ПОПЛЕ́НТАТИ, аю, аєш, док., розм., рідко. Те саме, що попле́нтатися. Степан не постеріг, як підбилося сонечко, і поплентав додому вже так, як у пізнє снідання (Л. Янов., І, 1959, 275); Михайлик покірно поплентав за мамою (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 208.