ПОПЛЕ́НТАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Піти повільно, ледве переступаючи або неохоче. Всі люди позабирали клунки з хлібом і поплентались на панський лан (Н.-Лев., II, 1956, 186); Коли гнів трохи втих, поплентався [Микола], мов хворий, у свою кімнату, ліг горілиць на ліжко (Гжицький, Вел. надії, 1963, 47); // Піти (несхвально). А вона, вона краща? Нарядилася й попленталася до його!.. (Мирний, III, 1954, 184); [Гапка:] Де це Захарко? Куди він поплентався? (Кроп., II, 1958, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 208.