ПОПЛЕ́ТЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поплести́ 1; // у знач. прикм. Я мовив їм [богам]: — От кошики і флейти, Вкусіте від моїх земних плодів, Прислухайтесь до співів бджіл робучих І пийте тихий шум Зелених лоз, поплетених і скошених очеретів… (Зеров, Вибр., 1966, 482).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 209.